7 клас                                                                УРОК 21

Тема.  Внутрішні води Африки.

Мета: формувати систему знань про особливості внутрішніх вод Аф­рики, головні річкові системи, озера,.підземні води; вдоско­налювати практичні уміння характеризувати основні річкові системи, основні типи озер Африки і закономірності їх роз­міщення; сприяти розумінню значення вод суходолу для при­роди материка та проблем водозабезпечення.

Тип уроку:  вивчення нового матеріалу.

Обладнання: фізична карта Африки, ілюстративні (відео-) матеріали річок та озер материка, підручники, атласи.

 

 

ЗМІСТ УРОКУ

I.  АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ
Бліцопитування.

1)             Які води гідросфери належать до вод суходолу?

2)             Що називають річкою? Які річки розрізняють за характером
течії та способами живлення?

3)             Що таке озеро? Які розрізняють озера за походженням їхніх
улоговин?

4)             Який зв'язок існує між кліматом території і розподілом повер­хневих вод?

5)      До басейнів.яких океанів належать річки та озера Африки? По­
кажіть на карті.

II.        МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Знаючи особливості рельєфу та клімату, ми можемо перейти до до­слідження: внутрішніх вод материка. Вода в Африці — найцінніший ресурс, адже на материку багато посушливих територій. Вода там дуже потрібна для зрошення полів та водопостачання. Розміщення давніх цивілізацій в Африці (у тому числі стародавньоєгипетська) прямо пов'язане з водними об'єктами материка. Ви дізнаєтесь про головні річки та озера Африки, спробуєте розгадати загадки священ­ної річки єгиптян — Нилу та озера Чад, що існує посеред безмежної пустелі, помилуєтесь величною красою відомих у світі водоспадів, помандруєте порогами стрімких потоків.

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1, Загальна характеристика внутрішніх вод Африки.

Завдання.

За картами атласу визначте, у чому полягають особливості роз­міщення внутрішніх вод Африки.

Однією з основних особливостей внутрішніх вод Африки є їхнє нерівномірне розміщення. Тропічні широти — пустелі Сахара, Наміб і Калахарі, де опадів випадає дуже мало, а випаровуваність через високі температури велика,— дуже бідні водами. Близько 1/3 усієї площі материка займають області внутрішнього стоку. Річки впада­ють в озера, які не мають стоку в океан, або губляться в пісках. По­ширення областей внутрішнього стоку пов'язано з дефіцитом вологи та улоговинним характером рельєфу. Безстічні озера займають дно улоговин. До них сходяться ваді — сухі русла річок, які заповнюють­ся водою після нечастих дощів. Вода в пустелях цінується як золото. Велике значення для водопостачання мають підземні води. Вони під­ходять близько до поверхні в зниженнях рельєфу, утворюючи оазиси.

В оазисах ростуть пальми, на зрошуваних землях вирощують овочі, зернові культури, плодові дерева. У. Сахарі, під товщею пісків на гли­бині 2300 м недавно були відкриті водоносні шари загальною площею 900 тис. км² (більше від площі України!). Учені вважають, що з них щодня можна відкачувати 100 млн м³ прісної води — достатньо, щоб за кілька років перетворити пустелю на квітучий сад.

Однак для здійснення цього проекту необхідні великі кошти, яких країни Африки не мають.

— У яких частинах материка спостерігається найбільша концент­рація річок та озер? Чим це пояснюється?

Найбільш густа річкова мережа, багато боліт в екваторіальному і субекваторіальному кліматичному поясах, де випадає найбільша кількість опадів.

 2. Річки.

Завдання.

1)             Знайдіть на карті та назвіть великі річки Африки.

2)             До басейну якого океану належить більшість річок Африки?

3)             Чому площа басейну Атлантичного океану значно більша, ніж Індійського?

Усі річки Африки належать до трьох басейнів: Атлантичного та Індійського океанів і басейну внутрішнього стоку.

Більш як 1/3 території Африки займають басейни її головних рі­чок: Нілу, Конґо, Ніґеру, Замбезі та Оранжевої. Вони мають пере­важно дощове живлення. Майже всі річки Африки мають велику кількість порогів і водоспадів, що пов'язано з близьким заляганням твердих порід фундаменту платформи і підняттям окраїн материка.

Завдання.

Використовуючи текст параграфа та карти атласу, складіть харак­теристики основних річок Африки за планом, запропонованим в таб­лиці (робота за варіантами).

 

Назва	До басей­ну якого океану нале­жить	Місце витоку	Куди впадає	Напря­мок течії	Особли­вості будови річкової долини	Основні прито­ки	Режим та жив­лення	Госпо­дарське вико­ристан­ня

Найдовша річка Африки й усього світу —

Ніл (6671 км). Лише в XIX ст. стало відомо, що в цієї річки два витоки. Перший — річка Катера, що впадає на заході в озеро Вікторія. Після впадання в неї кількох приток річка дістає назву Білий Ніл. Другий виток — Голу­бий Ніл — витікає з озера Тана на Ефіопському нагір'ї і відомий своїм непокірливим характером. Впадаючи в океан, Ніл утворює величезну

дельту, яка за площею дорівнює Кримському півострову і вкрита, як і вся заплава Нілу, родючим мулом. Режим Нілу дуже своєрідний і, на перший погляд, не відповідає кліматичним умовам території, якою він протікає. Колись, як і тепер, на подив і замилування давніх єгиптян, Ніл розливався в середині літа, коли в Єгипті стояла най­більш спекотлива й суха погода. Цей факт давав привід жерцям го­ворити про божественне походження річки. Насправді пояснення та­кого режиму просте: Білий Ніл починається в екваторіальному поясі й майже щодня поповнюється дощами. На кордоні тропічного поясу до нього приєднується Голубий Ніл, який навесні приносить дощові води з Ефіопського нагір'я. Далі Ніл перетинає величезну пустелю Сахару й уже влітку у своїй нижній течії розливається.

Конґо — найбільш повноводна річка Африки і друга за довжиною після Нілу (4320 км). Конґо щорічно виносить в океан стільки ж води, скільки 15 таких річок, як Ніл, а площа її басейну посідає друге (піс­ля басейну Амазонки) місце у світі. Витоком Конґо вважається річка Луалаба, яка бере початок на піднятих плато центральної частини материка. За течією річки чітко простежується зміна її характеру. У верхів'ях розташовано багато порогів і водоспадів, у середній течії Конґо стає рівнинною річкою із широким руслом. Недалеко від впа­дання в Атлантичний океан знову починається порожиста ділянка з каскадами водоспадів під назвою Водоспади Лівінґстона. Могутню течію річки можна побачити на поверхні океану на відстані 17 км від гирла. Вода залишається прісною на відстані 75 км від берега, а ха­рактерне жовтувато-буре забарвлення вод Конґо можна розрізнити в радіусі 300 км від місця впадання. Однією з особливостей Конґо є рів­номірна витрата води протягом року. Басейн річки розташований по обидва боки від екватора, і зимове обміління південних приток Конґо врівноважується надходженням води з річок Північної півкулі, які живляться рясними літніми дощами.

Третя за величиною річка Африки — Ніґер (у перекладі з латин­ської мови — «чорна») - бере початок на плоскогірї Фута-Джаллон, приблизно за 300 км від Атлантичного океану. Але тече не в бік океа­ну, а від нього прямо в «розпечену пащу» Сахари. Русло річки описує велику дугу, відому під назвою «петля Ніґеру». Досягнувши Сахари, Ніґер прямує на південь і впадає у Ґвінейську затоку. Води Ніґеру мають величезне значення для водопостачання населення Західної Африки.

Серед річок Африки, які належать до басейну Індійського океа­ну, найбільшою є Замбезі. Виходи твердих базальтових порід у руслі річки утворюють численні пороги та водоспади, серед яких один із найбільш відомих водоспадів світу — Вікторія. Водоспад, що падає в ущелину каньйону могутнім потоком завширшки 1800 м і заввишки 120 м, був відкритий у 1855 р. Д. Лівінґстоном. Саме він дав водоспа­дові ім'я на честь англійської королеви Вікторії. Мовою місцевого населення водоспад називається Мозі-оа-Тунья, що означає «Дим, який гримить».

Незважаючи на свою грандіозність і пишноту, Вікторія — не найви­щий водоспад Африки. Першість належить водоспаду Туґела, заввишки 933 м на однойменній річці в Південній Африці. Це «чудо природи» надійно «сховане» хаотичним накопиченням скель та каменів.

 3. Озера.

Більшість великих озер Африки розташовані в грабенах уздовж лінії Східноафриканських розломів. Такі озера витягнуті, дуже гли­бокі, із крутими берегами. Найбільше з них — Танганьїка, глибиною 1470 м (друге за глибиною після Байкалу і найдовше у світі озеро, близько 670 км).

У прогині давніх кристалічних порід утворилося найбільше озеро Африки і друге за площею прісноводне озеро у світі (після озера Верх­нього в Північній Америці) — Вікторія. Площа озера (68 тис. км²) перевищує площу двох великих областей України разом узятих, на­приклад Харківської та Дніпропетровської! Глибина озера досягає 80 м, а довжина берегової лінії — близько 7 тис. км. На озері, як на морі, бувають припливи й відливи, а під час ураганів піднімаються найсильніші шторми з величезними хвилями.

На решті території Африки озер мало. До залишкових (реліктових) озер належить озеро Чад, розташоване в південній частині Сахари. Не можна знайти двох карт різних часів, на яких озеро Чад мало б од­накові обриси: кількість води в ньому постійно змінюється. У період дощів воно займає площу майже 26 тис. км², а в посушливий період може зменшуватися до 10 тис. км². В озері збереглися найрідкісніші представники тваринного світу —ламантин і плаваюча антилопа стутонга.

На Ефіопському нагір'ї є озера вулканічного походження. Озеро Тана утворилося шляхом перегородження річки потоками лави.

На річках Африки створено багато штучних озер — водоймищ. Найвідоміші з них — озеро Насер на Нілі, Кариба на Замбезі, Каїнджі на Ніґері. Більшість із них створені для виробництва електроенергії, але вода, яка є в Африці особливою Цінністю, використовується і для водопостачання, і для зрошення, і для рибного лову.