7 клас                                   УРОК 11

Тема.  Особливості географічного положення Індійського океану. Іс­торія досліджень. Рельєф дна океану.

Мета: поглибити й систематизувати знання про природу Світового океану та його дослідження; вдосконалювати уміння та навич­ки визначати географічне положення та кордони Індійського океану, пояснювати формування рельєфу дна та наводити приклади форм рельєфу, порівнювати географічне положення Тихого та Індійського океанів.

Тип уроку:  вивчення нового матеріалу.

Обладнання: фізична карта світу, картосхема Індійського океану, портрети мандрівників та дослідників (Васко да Ґама, Дж. Кук та ін.), ат­ласи, підручники.

ЗМІСТ УРОКУ

I.  АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ
Географічний крос.

1)      Атлантичний  океан  з'єднується  з  Тихим  океаном  прото­кою ... .

2)      Сукупність островів у центральній та південно-західній части­нах Тихого океану називають ... .

3)      Тихий океан розташований в усіх географічних поясах Землі, крім ... .

4)      Найглибший жолоб в Атлантичному океані називається ... .

5)      Індійський океан перетинається екватором у ... .

6)      Індійський океан сполучається з Тихим та ... .

Географічний міні-практикум.

Використовуючи географічні карти, назвіть: а) найбільші океаніч­ні улоговини Атлантичного океану; б) материки, береги яких омиває Атлантичний океан; в) глибоководні жолоби Тихого океану;

г) серединно-океанічні хребти Атлантичного океану.

II.        МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Коли Васко да Ґама вперше пропливав водами Індійського океану до берегів Індії, він навіть і не уявляв собі його справжніх розмірів. У Північній півкулі океан більш схожій на велике море, глибоко врі­зане в суходіл. Лише наприкінці епохи Великих географічних від­криттів європейці дізналися про величезні простори Індійського оке­ану в Південній півкулі. Така особливість географічного положення океану суттєво впливає на його природу, відрізняючись від Тихого та Атлантичного. Отже, ваше завдання — визначити особливості гео­графічного положення та природи Індійського океану, порівнюючи з географічним положенням та природою вже вивчених океанів.

III.      ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

 1. Особливості географічного положення.

Завдання (робота в парах).

За картами атласу самостійно визначте особливості географічного положення Індійського океану.

Індійський океан — третій за розмірами басейн Світового оке­ану, більша частина якого розташована в Південній півкулі між

берегами Африки, Євразії, Австралії та Антарктиди. У найширшому місці уздовж паралелі 10° пд. ш. океан простягається із заходу на схід на 11,9 тис. км, а з півночі на південь уздовж меридіану 60° сх. д.— на 10,2 тис. км. У північній півкулі океан повністю роз­ташований у жаркому тепловому поясі; окрім того, це єдиний океан, який не має прямого зв'язку з Північним Льодовитим океаном. Це створює, характерні ознаки, які вирізняють Індійський океан з-по­між інших.

Через слабку порізаність узбережжя в Індійському океані мало морів і заток.

Завдання.

За картами атласу визначте: а) моря та найбільші затоки Індій­ського океану; б) де і як Індійський океан сполучається з Атлан­тичним і Тихим океанами.

В Індійському океані розташовано кілька великих островів, у тому числі Мадагаскар, Суматра і Шрі-Ланка, та величезна кількість дріб­них острівців вулканічного походження, оточених коралами.

Завдання.

Укажіть відмінності географічного положення Індійського океану порівняно з географічним положенням Атлантичного і Тихого оке­анів.

2. Дослідження Індійського океану,

— Пригадайте, які мандрівники та дослідники плавали водами Ін­дійського океану.

Індійський океан, а особливо його північна частина, відомий із давніх-давен. Першими океан перетнули давні єгиптяни, фінікійці, перси та індійці. їхні дерев'яні судна, навантажені прянощами, сло­новою кісткою і тканинами, борознили моря в пошуках нових ринків збуту. У 1340 р. арабський учений-мандрівник Ібн Баттута обігнув майже все західне та північне узбережжя океану від Мозамбіцької до Малаккської протоки. Для плавання Індійським океаном араби вже мали детальні географічні описи та лоції.

Для перших експедицій європейців величезне значення мало пла­вання португальців Б. Діаша, який у 1487 р. обігнув Африку з півдня, та Васко да Ґами, який в 1497—1499 рр. здійснив подорож до Індії. Після Васко да Ґами португальці почали розширювати свої морські торговельні зв'язки із жителями Сходу. Уздовж усього шляху сво­го проходження європейці засновували колонії, облаштовувалися у важливих портах.

Перші глибоководні спостереження в Індійському океані в 1772 р. здійснив Дж. Кук. Потім їх продовжили російські та іноземні експе­диції. Усього в Індійському океані до 1873 р. у різних експедиціях працювали 23 глибоководні станції, на яких велися спостереження за температурою води та солоністю на різних глибинах. У цей же період в основному були завершені територіальні відкриття океану, уточ­нені обриси материків, нанесено на карту більшість островів.

Від 1873 р. розпочинаються комплексні океанографічні дослі­дження. Найважливіші роботи виконали в 1873—1956 рр. експедиції на англійському судні «Челленджер», німецьких суднах «Вальдівія» (1898—1899 рр.) і «Гаус» (1901—1903 рр.), на англійському «Дис-кавері-2» (1930—1951рр.), радянському дизельному електроході «Об» (1956—1957 рр.). Були проведені фізичні, хімічні, біологічні та геологічні дослідження океану. Це дозволило скласти карту рельє­фу дна, частково вивчити рослинний і тваринний світ, особливості гідрогеологічного режиму.

Період із 1951 р. й донині характеризується комплексним вивчен­ням природи океану, а також детальним дослідженням процесів, які відбуваються в товщі води. Завдяки роботі міжнародної індоокеанської експедиції впродовж 1960—1966 рр. в океані виявлено ланцюг глибоководних жолобів і підводних хребтів. Одним з актуальних напрямів вивчення океану є сейсмологічні дослідження, створення служб та заходів щодо попередження можливих землетрусів та цуна­мі, які в Індійському океані бувають часто, а останніми роками мали катастрофічні наслідки.

3.  Рельєф дна.

Індійський океан почав утворюватися на початку мезозойської ери, після того як розколовся на окремі частини палеозойський материк Гондвана. Спочатку материки розходилися дуже повільно. Минули десятки мільйонів років, а ширина Індійського океану була не біль­шою, ніж сучасне Червоне море. І тільки наприкінці мезозойської ери вже існував справжній океан.

Дно Індійського океану — це типова кора океанічного типу, що складається з осадового та базальтового шарів загальною потужністю 6—9 км. Рельєф дна Індійського океану вирізняється складністю і різноманіттям.

Цікавою особливістю земної кори Індійського океану є те, що вона містить ділянки материкової земної кори, тобто кори з гранітним ша­ром. Вони виходять на поверхню океану у вигляді островів — Сейшельських, Маскаренських і, можливо, Мальдівських. У межах цих, як кажуть морські геологи, мікроконтинентів потужність земної кори збільшується до ЗО—35 км.

— Що відрізняє рельєф дна Індійського океану від рельєфу дна Ти­хого та Атлантичного океанів?

Береги материків облямовує вузька смуга шельфу. Лише поблизу південних берегів Євразії та північних берегів Австралії шельф сягає кількох сотень кілометрів. На глибині 100—200 м утворюється крутий материковий схил, розчленований вузькими глибокими каньйо­нами, які починаються здебільшого в гирлах річок.

На північному сході вздовж островів Ява та Суматра тягнеться глибоководний Зондський жолоб. Загальна довжина жолобу — понад 4 тис. км. У його межах визначено максимальну глибину Індійського океану — 7729 м. Для цієї частини океану характерні виверження й вулканізм. У Зондській протоці між Явою та Суматрою розташова­ний острів і вулкан Кракатау, який став всесвітньо відомим унаслідок його катастрофічного вибуху в серпні 1883 р. Унаслідок виверження вулкану в 1883 р. утворилася величезна хвиля цунамі, яка обрушилася на узбережжя прилеглих островів. Загинуло щонайменше 36 тис. осіб. У грудні 2004 р. цунамі, яке утворилося внаслідок моретрусу, забрала життя понад 230 тис. осіб.

Завдання.

За картами атласу визначте складові серединно-океанічного хреб­та та найбільші улоговини Індійського океану.

Однією з найбільш складних форм рельєфу дна Індійського океану є серединно-океанічний хребет, точніше, ціла розгалужена система хребтів загальною довжиною майже 20 тис. км, шириною від 150 до 1 тис. км, висотою 2,5—4,0 км. Систему утворюють три гігантські гілки хребтів, що розходяться в різні боки. Упродовж усієї довжини хребти мають добре виражену рифтову зону з глибокими рифтовими долинами. Цікавою особливістю рифтових розломів серединно-оке­анічних хребтів є їхні продовження на материках. Одна з таких гілок продовжується на сході Африки у вигляді Великих Африканських розломів, інша пролягає дном Червоного моря й територією Євразії. Упродовж усієї довжини зони розломів мають підводні вулкани, роз­виток яких супроводжується частими землетрусами, виходами гаря­чих джерел.

Підводні хребти та дуги островів поділяють ложе Індійського океану.на 24 глибоководні улоговини, рельєф яких теж різноманітний — горбистий, рівнинний, хвилястий, місцями здіймаються поодинокі підводні гори.

 

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Запитання.

1)      У чому полягають особливості географічного положення Ін­дійського океану? Чим географічне положення Індійського океану відрізняється від географічного положення Тихого та Атлантичного океанів?

2)      Чому, на вашу думку, незважаючи на давні знання про Індій­ський океан, він був недостатньо досліджений?

3)      Які видатні мореплавці плавали водами Індійського океану?

4) Які характерні ознаки має рельєф ложа Індійського океану? Чим пояснюється складність рельєфу океану? Що відрізняє рельєф дна Індійського океану від рельєфу дна Тихого та Атлантичного океанів?

Географічний практикум.

Позначте на контурний карті основні моря, затоки, протоки, вели­кі острови, серединно-океанічний хребет, Зондський жолоб та улого­вини Індійського океану.

V.        ПІДСУМОК УРОКУ

Більша частина Індійського океану розташована у південній півкулі в оточенні чотирьох материків: Африки, Євразії, Австралії та Антарктиди. Берегова лінія порізана слабко, в океані вісім морів, є великі затоки, островів порівняно мало. Індійський океан, особливо його північна частина, був відомий із сивої давнини. Через нього проходили важливі торговельні шляхи, розвивався морський промисел. Але тривалий час Індійський океан залишався одним із найменш досліджених океанів Землі. Комплекс­ні наукові дослідження океану почалися з 60-х рр. XX ст. і тривають
дотепер. Западина океану має складну будову, що спричинено значним різноманіттям форм рельєфу. Серед підняттів дна виділяється систе­ма серединно-океанічних хребтів, що розходяться на північний захід і південний схід. Для хребтів характерні рифти й поперечні розломи, сейсмічність, підводний вулканізм. Між хребтами пролягають чис­ленні улоговини. Шельф має переважно незначну ширину, матери­ковий схил крутий.

VI.      ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацюйте відповідний параграф підручника.

Складіть хронологічну таблицю досліджень Індійського океану.

Розрахуйте, у скільки разів площа Індійського океану менша за площу Тихого.