6 клас                                                                    УРОК № 21

Тема. Внутрішня будова Землі. Літосфера.

Мета: сформувати поняття «земна кора» і «літосфера», форму­вати систему знання про внутрішню будову Землі, дати відомості про літосферні плити; розвивати просторову уяву, уміння створювати образ об'єкта; виховувати інте­рес до пізнання природи Землі.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник географії, атлас, глобус Землі, схема «Внутріш­ня будова Землі», схема «Будова земної кори», схема «Лі­тосферні плити».

ХІД УРОКУ

I.      ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II.     АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

Бесіда.

Як ви вважаєте, для чого людині необхідно знати про внутрішню будову нашої планети?

III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Вступне слово вчителя.

Настав час заглянути всередину нашої планети. Дивно, але про не­бесні тіла, які розташовані від нас на відстані в мільйони й мільярди кілометрів, ми знаємо більше, ніж про те, що перебуває на глибині в сотні кілометрів під нашими ногами. Таємниці земних надр роз­кривають геологи й геофізики. Вони «прослуховують» нашу планету за допомогою спеціальних приладів — сейсмографів. Виявляється, швидкість сейсмічних хвиль міняється залежно від стану й власти­востей речовин, що й дає можливість «зазирнути» в глиб Землі на сотні й тисячі кілометрів.

«Життя» планети, у тому числі й на її поверхні, залежить від про­цесів, що відбуваються в земних надрах. Наслідком цього є «рани» і «фляки» на тілі планети. Вивчивши тему «Літосфера», ви довіда­єтеся про ці процеси, зрозумієте, про які «рани» й «фляки» йдеться. Як казкові гноми, ми спустимося до підземелля, і нам відкриються його таємниці.

IV.    ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1.      Внутрішня будова Землі.

Першу спробу заглянути до земних надр здійснив житель чеського міста Яхимова Георг Бауер у першій половині XVI ст. Місцевий лікар Бауер лікував гірників і цікавився гірничою справою., Яхимов був на той час великим гірничорудним і металургійним центром Європи. Бауер старанно збирав і систематизував відомості про корисні копа­лини, про виробництво з них необхідних людині виробів. Потім він написав наукову працю «Про гірничу справу й металургію», де пере­конливо доводив, що при опусканні в глибокі шахти спостерігається підвищення температури. «У земних глибинах панує вогонь, — писав Г. Бауер. — Він виникає від горіння асфальту, сірки й вугілля».

Книга допитливого дослідника спиралася на факти. Аж до XVIII ст. вона залишалася фундаментальною працею з гірничої справи, а сам Георг Бауер увійшов в історію науки.

Сьогодні нам відомо, що Земля складається і трьох геосфер: ядра, мантії і земної кори.

Ядро розташоване на глибині близько 3000 км, у центральній частині Землі, його радіус приблизно 3470 км. Це най­більш густа й розпечена частина планети.

Мантія — внутрішня оболонка планети, яка займає понад 4/5 об'єму Землі й складається з твердої речовини. Розташовується мантія на глибині від 50 до 2900 км.

Земна кора — верхня тверда (кам'яна) оболонка планети. Вона безпосередньо виходить на поверхню, і тому найбільше вивчена лю­диною. Потужність материкової земної кори в середньому становить 35—45 км на рівнинах і досягає 80 км під самими високими горами. В океанах потужність земної кори зменшується до 5—10 км.

Розрахуємо радіус Землі: 3470 км + 2850 км + 50 км = 6370 км. Зро­зуміло, наші підрахунки приблизні. Тепер розрахуємо, скільки днів нам знадобилося б, щоб добратися до центра планети, просуваючись зі швидкістю 40 км/день: 6370 : 40 = 159,25 дня. Понад п'ять місяців.

(Учитель демонструє схему «Внутрішня будова Землі».)

 

 

 

 

 

 

 

Подорож до центру Землі

Рухатися зем­ною корою досить непросто, наші спостереження показують безперервне підвищення температури в середньому на 1 °С кожні 33 м. На глибинах у кілька десятків кілометрів речовина земної кори починає плавити­ся. Тут розташовується шар в'язкої або пластичної мантії, що зветься астеносферою. Верхня частина мантії разом із земною корою утворюють літосферу — тверду оболонку Землі. Дослівно ця назва перекладається з грецької, як «кам'яна оболонка». Вона становить менше 1 % від об'єму Землі. Потужність літосфери коливається від 50 до 200 км, наш шлях тут зайняв би від півтора до п'яти днів. Рухаємося далі, температура підвищується, досягаючи на межі з мантією 600—800 °С, під матери­ками й океанами, де земна кора тонша, —150—200 °С. Ми в мантії, її можна порівняти з величезною піччю, де постійно плавляться речовини, що складають мантію й земну кору. Тиск росте, це приводить до того, що розплавлена речовина набуває не тільки властивостей рідини, але й твердого тіла. Температура досягає 2000 °С, але це, виявляється, не межа. Поринаємо в ядро. Хоча воно становить більше половини земно­го радіуса (ним нам довелося б рухатися близько трьох місяців), але за об'ємом ця внутрішня частина не перевищує п'ятої частини планети. Рух утрудняють величезні тиск і температура. Вона сягає 4000—5000 °С, а деякі вчені вважають, що температура в центральних частинах ядра становить 6000 °С (приблизно така ж температура й на поверхні Сон­ця). Ядро можна назвати маленьким Сонцем усередині Землі. Про­водимо аналіз: виявляється, ядро металеве, воно складається із заліза й нікелю, причому в зовнішньому ядрі метали перебувають у рідкому стані, а у внутрішньому — у твердому, адже речовина тут перебуває під величезним тиском.       .    .

Ну от, наша подорож закінчилася.

 Географічний практикум.

Порівняйте внутрішню будову Землі з курячим яйцем.

Якщо не брати до уваги довгасту форму яйця, то подібність, без­умовно, є: жовток — розпечене ядро, білок — мантія, тонка, тверда шкаралупа — земна кора, що разом із підшкаралупною плівкою ста­новить літосферу.

2.      Літосферні плити.

Літосферні плити — це величезні кам'яні блоки, що повільно переміщуються в різних напрямках. Літосферні плити можна порівня­ти із крижинами, що плавають по воді-мантії. Саме рухом речовини в цій оболонці Землі визначаються особливості переміщень літосфер­них плит.

 

Найбільш інтенсивні рухи земної кори відбуваються на межах лі­тосферних плит, де розташовані області поширення вулканізму най­більш руйнівних землетрусів.

Учитель демонструє схему «Літосферні плити», розповідає про рух цих величезних кам'яних блоків, називає найбільші з них.

V.     ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

Географічний практикум.

1)             Намалюйте схему «Внутрішня будова Землі». Укажіть назву й потужність кожної із внутрішніх частин Землі.

2)             Заповніть таблицю (може заповнюватися по ходу розповіді вчителя).

 

Внутрішня частина Землі	Потужність, об'єм	Температура	Склад і стан речовини
Земна кора
Мантія
Ядро

3) Деякі вугільні шахти в Україні мають глибину 1000 метрів. Об­числіть, при якій температурі доводиться працювати гірникам у такій шахті, якщо температура на поверхні 0 °С.

Гра «Холодно — тепло — гаряче».

Учитель видає одному з учнів картку з назвою внутрішньої части­ни Землі і її характеристикою. Інші учні мають угадати назву, став­лячи навідні запитання.

VI.   ПІДСУМОК УРОКУ

Учитель узагальнює викладений матеріал й оцінює навчальну ді­яльність учнів.

VII.  ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати відповідний параграф підручника.