7 клас                                                      УРОК 9

Тема.  Географічне положення Атлантичного океану. Історія дослід­жень. Будова та рельєф дна.

Мета: поглибити й систематизувати знання про природу Світового океану та його дослідження; продовжити формувати навич­ки визначати фізико-географічне положення Атлантичного океану, знаходити на карті основні об'єкти географічної но­менклатури, порівнювати географічне положення Тихого та Атлантичного океанів; характеризувати етапи дослідження та особливості будови дна та рельєфу Атлантичного океану. Тип уроку:  вивчення нового матеріалу.

Обладнання: фізична карта світу, картосхема Атлантичного океану, портрети мандрівників та дослідників (X. Колумб, Ф. Маґеллан, Дж. Кук та ін.), атласи, підручники.

ЗМІСТ УРОКУ

АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ

Гра «Географічний калейдоскоп».

Подумки уявить географічну карту та закінчіть речення.

1)      Тихий океан омиває Північну Америку з ... .

2)      Тихий океан не омиває материк ... .

3)      Тихий океан омиває Австралію а   . .

4)      До найбільших морів Тихого океану належать ... .

5)      У західній частині Тихого океану берегова лінія ... .

6)      Найпотужнішими холодними течіями Тихого океану вважа­ються ...

Бліцопитування.

1)      Назвіть головні особливості географічного положення Тихого океану.

2)      Які прилади, методи, засоби дослідження використовуються для вивчення природи океанів сьогодні?

3)      Чим океанічна земна кора відрізняється від материкової?

4)      Назвіть імена відомих вам мандрівників, що плавали водами Атлантичного океану.

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

На попередніх уроках ви дізнавалися про особливості природи най­більшого та найдавнішого океану нашої планети — Тихого. Однак за­довго до тих часів, коли європейці перетнули цей океан, вони плавали водами Атлантичного океану, який і в наші дні посідає провідне місце у світовому судноплавстві. Атлантичний океан найбільш дослідже­ний серед усіх океанів, але й найбільш забруднений через інтенсив­ну господарську діяльність. Він найбільше впливає на формування клімату Європи і в тому числі нашої країни. Про особливості геогра­фічного положення, історію дослідження та природу Атлантичного океану ви дізнаєтесь сьогодні на уроці.

III.      ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Географічне положення.

Атлантичний океан — другий за розмірами водний басейн на­шої планети. Він займає приблизно п'яту частину поверхні Землі. Порівняно з іншими океанами Атлантичний океан дуже витягнутий із півночі на південь при відносно невеликих відстанях між східним і західним узбережжями. Від Північного полярного кола до берегів Антарктиди Атлантичний океан простягається на 16 тис. км. У пів­нічній та південній частинах океан розширюється, а в екваторіаль­них широтах звужується до 2,9 тис. км.

Завдання.

За картами атласу визначте:

а) береги яких материків обмежують Атлантичний океан?

б) яке положення має океан відносно екватора та 0°-го меридіана?

 в) із якими іншими океанами сполучається Атлан­тичний океан; де проходять умовні межі між океанами?

 г) найбільші внутрішні та окраїнні моря, острови.

Берегова лінія океану сильно порізана в Північній півкулі, особ­ливо на сході; тут розташовано багато внутрішніх морів. На аме­риканському узбережжі Атлантичний океан заглиблюється в ма­терик, утворюючи затоки Св. Лаврентія та Мексиканську. Третя велика затока — Біскайська — розташована поблизу берегів Європи, четверта — Ґвінейська — обмежена берегами Африки. На відміну від Тихого океану, в Атлантичному значно менше островів. Біль­шість із них розташована поблизу материків і має материкове по­ходження.

Завдання.

Порівняйте географічне положення Атлантичного й Тихого оке­анів. Відповідь подайте у вигляді таблиці.

 

Спільні риси	Відмінні риси

2. Дослідження Атлантичного океану.

Робота з підручником.

Прочитайте пункт параграфа «Дослідження Атлантичного океа­ну», визначте основні етапи дослідження та складіть план розповіді.

Атлантика — єдиний океан, що був відомий жителям Європи за античних часів. Тоді було зібрано відомості про прибережні води оке­ану, що омивали береги Європи та Північної Африки.

Більш далекі морські плавання океаном здійснили вікінги — вправні суднобудівники та відважні мореплавці. У IX—Хет. н. є. вони плавали до берегів Ісландії, Ґренландії, Північної Америки, Слов'янські племена в епоху Середньовіччя плавали Балтійським і Середземним морями.

Від XV ст., в епоху Великих географічних відкриттів, іспанські та португальські моряки здійснювали далекі плавання через Атлан­тичний океан у пошуках найкоротших шляхів до Індії та Китаю.

Протягом XVI—XVII ст. береги Північної Америки освоювали єв­ропейські мореплавці. До початку XVIII ст. було завершено відкрит­тя більшої частини водних просторів океану.

У 1749 р. англійський мореплавець Г. Еліс провів перші вимірю­вання температури вод Атлантичного океану на різних глибинах. Потім їх повторили Дж. Кук у 1772 р. та І. Крузенштерн під час пер­шої російської навколосвітньої експедиції 1803—1806 рр. Перші проби ґрунту взяв Дж. Росе у морі Баффіна під час експедиції 1817 — 1818 рр. Великі зрушення у вивченні океанічних глибин викликав розвиток телеграфу та прокладання телеграфних ліній дном океану. У 1866 р. було встановлено регулярний телеграфний зв'язок між Єв­ропою та Америкою через кабель на дні Атлантичного океану.

У XVIII—XIX ст. накопичені наукові матеріали дозволили скласти карти Гольфстріму, глибий північної частини океану, вітрів і течій.

Комплексні океанографічні дослідження на спеціально обладна­них кораблях було розпочато англійською експедицією на кораблі «Челленджер» у 1872—1876 рр. Фізичні, хімічні, геологічні та біо­логічні дослідження проводили вчені багатьох країн, та найбільших результатів у першій половині XX ст. досягли німецька експедиція на кораблі «Метеор» (1925—1928 рр.), американські дослідники на суднах «Дискавері» (1931 р.) і «Атлантіс» (1933 р.), шведські вчені на кораблі «Альбатрос» (1947—1948 рр.).

На початку 50-х рр. XX ст. кілька країн, зокрема СІЛА і СРСР, роз­почали широке вивчення природи океану з використанням найнові­ших приладів — ехолотів, підводних апаратів і геофізичних методів. Значні роботи було проведено радянськими експедиціями на кораб­лях «Михаїл Ломоносов», «Витязь», «Об», «Академік Курчатов», «Дмитрій Менделєєв» та ін.

У 1965 р. на науково-дослідному судні «Михаїл Ломоносов» було відкрито найбільшу з відомих тепер глибин Атлантики (8742 м) у жолобі Пуерто-Рико за кілька десятків кілометрів від однойменного острова.

Завдяки об'єднанню зусиль¹ учених багатьох країн світу сучасні дослідження Атлантичного океану характеризуються комплексним вивченням його природи. Особливу цінність мають систематичні ме­теорологічні та океанографічні спостереження «кораблів погоди». Складено атлас Атлантичного океану. Тривала історія всебічного вивчення Атлантичного океану дає підстави стверджувати, що він, незважаючи на значні розміри, порівняно з іншими океанами вивче­ний найкраще.

3. Будова та рельєф дна.

Атлантичний океан за віком є відносно молодим. Дані про конту­ри його берегів та відкриття Серединно-Атлантичного хребта дають підстави говорити, що виник він унаслідок розколу давнього матери­ка Гондвани і поступового розходження літосферних плит. На думку вчених, дно Атлантичного океану продовжує розростатися.

Завдання.

Використовуючи карти атласу та схеми профілів рельєфу, порів­няйте будову та рельєф дна Тихого та Атлантичного океанів.

Рельєф дна Атлантичного океану, порівняно з Тихим, не такий складний. За середніми глибинами океан посідає третє місце після Тихого та Індійського.

Однією з характерних особливостей дна Атлантичного океану є добре розвинений шельф, на який припадає 8,5 % усієї площі дна.

Наявність великих площ прибережного мілководдя з глибинами до 200 м створює сприятливі умови для видобування корисних копалин. Глибини, які перевищують 6 тис. м, на відміну від Тихого океану, займають в Атлантиці незначні площі. Найбільш глибокі райони оке­ану розташовані біля його західних берегів. Глибоководних жолобів теж небагато, найглибші із них — Пуерто-Рико (8742 м) та Південно-Сандвічевий жолоб (8228 м).

Центральна частина серединно-океанічного хребта Атлантичного океану розсічена глибокою розколиною завширшки в кілька десятків кілометрів, уздовж якої відбувається розходження літосферних плит.

Завдання.

За картами атласу визначте та назвіть серединно-океанічні хребти та найбільші улоговини.

Важливим елементом дна Атлантики є Великий підводний Сере­динно-Атлантичний хребет, який простягнувся посередині океану з півночі на південь майже на 17 тис. км. За формою він нагадує ла­тинську літеру 8 і має ширину понад 1 тис. км. Це порівняно молода гірська споруда. Він майже весь розташований в області з різко вира­женою сейсмічною діяльністю. Про молодий вік хребта свідчать та­кож сліди підводних вивержень на його поверхні. Це єдиний середин­но-океанічний хребет Світового океану, частина якого підіймається над рівнем моря у вигляді великого вулканічного масиву — острова Ісландія. Серединно-Атлантичний хребет поділяється на дві части­ни — Північноатлантичний і Південноатлантичний.

Хребет проходить майже паралельно до берегів, тому поділяє дно на дві рівні частини — західну та східну, а перпендикулярні підвищен­ня, що відгалужуються від нього, створюють глибоководні улогови­ни. У західній частині вирізняють Північноамериканську, Бразиль­ську, Арґентинську улоговини, у Східній"— Канарську, Анґольську, Капську. Улоговини східної Атлантики менш глибокі, ніж західні.

На дні улоговин розмістилися тисячі горбів, підняттів, вулканіч­них гір.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ Запитання.

1)      Чому Атлантичний океан досліджений краще, ніж інші? Яка частина океану — Північна чи Південна — досліджена, на вашу думку, найкраще? Чому?

2)      Які особливості характерні для основних елементів рельєфу дна Атлантичного океану? Які природні явища пов'язані із Серединно-Атлантичним хребтом?

3)      Чим викликано походження глибоководних жолобів в Атлан­тиці?

4)   Чим зумовлені відмінності рельєфу дна Тихого та Атлантично­го океанів?

Географічний практикум.

Визначте належність вказаних географічних об'єктів до Тихого або Атлантичного океанів: Північносхідна улоговина, Маріанський жолоб, острови Фіджі, Мексиканська затока, Карибське море, за­тока Аляска, Охотське море, Великий Бар'єрний риф, Чорне море, Ґвінейська затока, жолоб Пуерто-Рико, Гавайські острови, Японське море.

V. ПІДСУМОК УРОКУ

— Атлантичний океан — другий за розмірами— простягається в меридіанному напрямку, більшою частиною в західній півкулі, та обмежений берегами Євразії, Африки, Північної та Південної Аме­рики, Антарктиди.

— Серед інших океанів Атлантичний океан досліджений найкра­ще. Положення океану між Європою та Америкою сприяло його де­тальному вивченню. Сьогодні в океані ведуться систематичні наукові
спостереження.

— Утворення Атлантичного океану почалося після розколу Гондвани. Розширення океану триває й донині. За середніми глибинами Атлантичний океан посідає третє місце після Тихого та Індійського.
Для нього характерні широкий шельф, невелика кількість глибоко­водних жолобів, паралельне відносно берегів розташування середин­но-океанічного хребта.

VI.      ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1)      Опрацюйте відповідний параграф підручника.

2)      Позначте на контурній карті найбільші моря, затоки, протоки, Серединно-Атлантичний хребет, жолоби та улоговини Атлан­тичного океану.

3)      Підберіть необхідний додатковий матеріал та підготуйте повідомлення про дослідження Чорного моря, яке омиває південні береги України та є внутрішнім морем Атлантично­го океану.

4)      Випереджальне завдання. Учні об'єднуються в п'ять груп за спеціалізаціями:   «кліматологи»,»гідрологи»,   «біологи», «економісти», «екологи» та готуються самостійно за темами «Клімат Атлантичного океану», «Властивості вод Атлантично­го океану», «Органічний світ Атлантичного океану», «Госпо­дарське використання ресурсів Атлантичного океану», «Еко­
логічні проблеми».